Індивідуальні, групові або інтенсивні заняття – що вибрати? Які особливості підготовки до складання міжнародних тестів на знання англійської мови? Які особливості в підході навчання мови для дорослих? На ці та інші запитання відповідає Оксана Самборська – директор ПП «Перші Київські курси іноземних мов плюс», які функціонують в Чернівцях вже 18 років.

Кому більше підходять індивідуальні заняття, а кому – групові?
Якщо підготовка до співбесіди, введення, ЗНО, обмежені в часі, то краще індивідуальні.
Якщо хочемо робити акцент на говоріння, то групові. Хоча говоріння для всіх потрібні, вони підійдуть усім в 93%. Тому групи у нас невеликі – 5-7 чоловік. Є ще міні групи – 2-3, 3-4 чоловік. Під терміном «групові заняття» звикли розуміти 15-20 чоловік. У нас не так.
З власного досвіду можу сказати, що групові – результативні. Наприклад, досвід моєї учениці: готувалася індивідуально до ЗНО, склала, все супер, а потім перейшла в групові. Казала, що було складно, тому що не звикла говорити, а звикла виконувати певні завдання.
У групових максимально викладаєшся, тому бачиш себе на тлі інших. І навіть долаєш мовний бар’єр, так як прокидається конкуренція, лідерство.

У групах певні тімбілдингові завдання; на говоріння, є багато речей, які можна провести в групі і не можна індивідуально.
Групові дають нетворкінг, я сама це раніше не усвідомлювала. В одній групі може вчитися фотограф, хімік, викладач, студент, програміст. Між ними йде класний обмін: діляться інформацією, створюють чати в соцмережах і спілкуються там англійською. Це більше ніж знання: це життєві навички, друзі, можливість змінити своє життя, виїхати / переїхати в іншу країну, знайти кращу роботу.
Зараз більше людей виїжджають за кордон. 5-10 років тому якщо виїжджали, то на курорти, чисто готель-море-готель, або на роботу. Зараз молодь дуже прогресивна, їде за кордон на вікенд, не боїться змін. І без англійської це важко. Можливо, звичайно, але важко. Дійсно ці заняття дають іншу путівку в життя.

Що таке інтенсивні курси і для кого вони потрібні?
Інтенсив вибирають люди, які хочуть їхати за кордон або мають іншу мету, але обмежені в часі. Або кому підходить такий формат: три рази в тиждень. Тому що це як в залі спорт – не випадуть з системи: знаєш, що понеділок, середа, п’ятниця – ти йдеш. Коли довше розтягувати, отримуєш трохи менше результату, як в будь-якій сфері. Але це особистий вибір кожного.

Які особливості підготовки до складання міжнародних тестів на знання англійської мови? IELTS та TOEFL?
Це може бути групове навчання або індивідуальний. Перед початком повинні знати, який тест, яка мета, на скільки балів розраховує студент, куди планує вступати або на роботу. Це важливо.
В Канаду, Австралію, Великобританію здають переважно IELTS, в США – TOEFL. Ці тести мають свої терміни дії. За, наприклад, 2 роки треба перездавати знову.
Найважче, коли приходять і кажуть: ми знаємо нуль, але треба здати IELTS. Тести насправді складні: включають лист, есе, читання, граматику, аудіювання нелегке, говоріння. І це все потрібно виконати за обмежену кількість часу.
Є багато онлайн-ресурсів, можна спробувати себе онлайн на час. Відповідно від результату викладачі вибирають інтенсивність занять: або два рази на тиждень або щодня. Підготовка нелегка. В принципі, як і ЗНО в цьому році. Завдання були на рівні В2 – вище середнього + аудіювання, яке погано чутно. Тому треба серйозно готуватися до наступного.

Зараз є вимоги до доцентів, кандидатів наук – знати мову, мати підтверджує сертифікат міжнародного зразка. IELTS, TOEFL. Це вимагає багато від людей, яким вже 30-40 років, а там завдання солідні. У кожного є робота, сім’я, плани, справи, а на це треба виділяти багато часу. Це велика праця від викладача і студента.

Наші випускники, які навчалися за інтенсивним курсом, успішно здавали IELTS, поїхали в Канаду.
Взагалі є багато успішних історій випускників – один з них становив А2, поїхав на роботу до Німеччини, пройшов там тестування, буде працювати за фахом. Ще один випускник склав німецький, поїхав до Швейцарії працювати лікарем, через кілька років відправив нам лист з подякою. До Німеччини виїхали багато лікарів – наших випускників, і вони навіть там рекомендували нас своїм колегам. Студенти поїхали в Китай викладати англійську після наших інтенсивних курсів в Чернівцях.

Які особливості в підході навчання мови для дорослих?
Дорослі часто соромляться, що йдуть на нульовий рівень. Але це класно! Є можливість почати все з початку, як треба. Якщо ти (ми називаємо їх «бегінерами») щось знаєш, але не маєш конкретного рівня, робиш багато помилок, знаєш граматику, але є багато упущень, то важче перебудуватися.
А з нуля – ти чистий листочок, немає зіпсованого враження про мову. Буває, що в школі дуже не любили англійська, а в дорослому віці важче наважитися піти вивчати її. Ти школи повинен цю пам’ять, не вдалося. Але це нормально, треба долати себе кожен день. Ми беремо до уваги, що у людини є певний негативний досвід, невпевненість. Викладач діє як психолог, він вміє побудувати правильні відносини.
З дорослими багато говоріння. З ними це важче ніж з дітьми, тому що дорослі бояться зробити помилку, сказати неправильно. Я їх розумію, сама вчу третю мову – французький – так само бачу себе в таких рамках, коли починаю говорити. Тут головне правило «З помилками або без помилок, але говори».
Звертаємо увагу на професійну специфіку, враховуємо кінцеву мету. Працюємо і над навичками аудіювання, тому що на слух сприймається важко, навіть пісня. Будуємо тимбилдинг, відносини в групі, це основа, вони спілкуються між собою.
Були студенти, яким по 70 років. Вони, звичайно важче сприймають інформацію. Але такі люди показують, що дорослим не пізно і не соромно вчити англійську, як це прийнято вважати в Україні. В Європі не так, там люди середнього і старшого віку живуть для себе, розвиваються, насолоджуються життям.

Були також дорослі студенти, приходили з дітьми і вчилися в одній групі. Також приходили спочатку батьки, а потім записували на курси дітей.

Які особливості занять з дітьми / підлітками?
Вони вчаться по оксфордськими підручниками .В них обов’язкове аудіювання, говоріння, граматика, читання, письмо. З ними також придумуємо незвичайні формати занять. Підлітки зараз на досить високому рівні, тим більше, вони з гаджетами – на ти, ми це також враховуємо.
Наприклад, співпрацювали з Буковинської агентством розвитку, підлітки брали участь в конкурсі: влоги іноземною мовою про сталий розвиток міста в плані велотранспорту, мобільності і т.д. Наші студенти знімали влоги англійською, з субтитрами, за допомогою викладача. Вони отримували призи. Так вони використовують гаджет не тільки для Instagram, але і спробували себе в ролі режисера.
І максимально скорочуємо домашнє завдання. Діти занурені в школі дуже сильно, хочеться, щоб вони приходили на курси і комфортно себе тут почували. Щоб не було цього психологічного бар’єру: «Мене зараз спитають, а я не знаю». Сприймали вчителя не як караючий орган, а як друга, наставника, лідера, за яким хочеться розвиватися, а не «Мама, випиши мене з цих курсів, знову цей понеділок».

А які особливості занять з дошкільнятами?
Неформальні заняття: діти не тільки за столами, а й на килимках. Використання аудіо, відео, ігрового формату, наочність – обов’язково великі картинки – флеш-карти, використання постерів, іграшок. Наприклад, вчимо тему кухні – беремо іграшкові сендвічі, які діляться за інгредієнтами, вчимо продукти і слова, що стосуються приготування. Так навіть робили даний смузі в класі.
Є вихідні заняття, які проводимо не в класі. Наприклад, в червні у нас 2 тижні був мовний табір для дітей. Ходили в зоологічний музей, Музей під відкритим небом, розмальовували пряники, робили з бісеру квіти. Були екскурсії в Глибоцький район – їздили в оранжерею, де ростуть банани, лимони, папайя, справжні алое вера. Відвідували сироварню, смакували сирами, центр апітерапії – знайомилися, як відбувається лікування бджолами. Вчили англійську і інтелектуально розвивалися. Вчили породи собак на вулиці. Робили постер свого загону.

Набагато краще запам’ятовують завдяки кінестетичному (руховому) аспекту. Ми 90% запам’ятовуємо візуально, але так само добре запам’ятовуємо, коли робимо руками. Якщо робимо цей сендвіч руками і коментуємо, дитина обов’язково запам’ятає. Ще прийде додому і батькам розповість. Для неї ця подача інформації яскрава.

Практикуємо ще нагородження за досягнення дітей, за правильні відповіді. Хоча з дорослими теж іноді цукерка допомагає – мотивація ще та!